Наше місце в історії сьогодні
Роберт Коста «Адвентистський світ»,
06-08-2020
«В цей час глобальної кризи важливо мати чітке розуміння нашої ідентичності і цілі. Ця стаття для такого часу, як цей». Це скорочене видання від Виконавчого комітету ГК АСД — Тед Вільсон, президент Генеральної конференції. ExecutiveCommittee.adventist.org/newsletter/
Наша церква — це просто ще одна церква? Що відрізняє нас від решти християнства? Що виправдовує наше існування?
Бог відповідає на ці питання. Він бачить нас в контексті великої боротьби: «А ви — вибраний рід, священство, святий народ, люди, що належать Богу, покликані звіщати про Його великі діла. Він покликав вас із темряви до Свого чудового світла. (1 Петра 2:9).
Це твердження визначає нашу ідентифікацію і мету. Але хіба решта християнського світу не може претендувати на те ж саме? Так, частково, але не повністю — і ця невелика різниця має велике значення.
ВІДМІННІСТЬ
Ми церква, яка представляє всю правду. Багато церков ведуть людей до Ісуса. Але якщо в них не включені великі істини для цього часу, то це неповне Євангеліє. Біблія завжди повинна бути представлена в цілому. Обман — це змішання правди з фальшем, і, що ще більш витончене, це коли не говориться вся правда. Ми можемо вберегтися, захиститися від цього, оживлюючи своє походження, ідентичність, доручену вістку, прихильність і місію прямо з наших домівок, кафедр і навчальних класів.
Ми не просто ще одна церква. Ми — останній рух, який Бог підняв в Його пророчий час, з пророчим посланням, зосередженим на Ісусі і Його благодаті, щоб відновити всю істину і підготувати світ до Його повернення.
«Адвентисти сьомого дня були обрані Богом як особливий народ, відокремлений від світу», — пише Елен Уайт. «Великим дроворубом (колуном) істини Він здобув їх в каменоломнях цього світу і привів їх до спілкування з Собою. … Найбільше багатство істини, коли-небудь довіреної смертним, найурочистіші і повні благоговіння застереження, коли-небудь послані Богом людині, були присвячені їм, щоб вони донесли їх світові». (св. для Церкви том 7, стор. 138).
Апостол Павло сказав, що церква — це «стовп і підстава істини» (1 Тим. 3:15). Для цієї мети Бог закликав Ізраїль (Втор. 7:6-9; 14:2; Іс. 60:1-3) стати Його особливим народом. Він не надав їм робити вибір самим, як жити, як поклонятися і як проповідувати, але Він дав конкретні настанови.
На жаль, древній Ізраїль зазнав невдачі; але Божий план не закінчився на цьому. У той самий пророчий момент на небесах сталося щось велике, щось «настільки важливе для плану спасіння, як і Його смерть на хресті» (Вел. Боротьба 489) — Бог розкрив книги. І світ повинен був дізнатись про це.
СЕРТИФІКАТ (СВІДОЦТВО) ПРО ПРОРОЧЕ НАРОДЖЕННЯ
Для цього Бог вивів людей з розчарування — пророченого Ісусом в Своєму видінні, даному Іоанну багато століть назад (Одкр. 10:5-11) — до священного призначення, щоб відновити все світло Його істини, представлене «гучним голосом», «Три найурочистіших послання любові, що коли-небудь давалися світові (Одкр. 14:6-12).
Це розчарування стало свідоцтвом про народження справжнього Божого народу. Якщо б остання церква не виникла через розчарування під час пророчого руху, який вивчав пророцтва Даниїла, вона не могла б бути істинною церквою. Коли наші піонери старанно вивчали Писання, щоб зрозуміти, що сталося 22 жовтня 1844 року вони вірою самі опинилися там, де служить Ісус.
Незабаром після цього Бог дав дар пророцтва цьому народу, визначивши тим самим дві знаменні характеристики остатку останнього часу: тих, хто дотримується заповідей Божих і має свідоцтво про Ісуса, яке є духом пророцтва (Об. 12: 17; 19:10). Ці два компоненти з’являються в Писанні разом, і вони чітко визначають справжній народ Божий (Іс. 8:19, 20).
У першому видінні Елен Уайт Бог чітко визначив підняття (зародження), курс і долю цього руху. Бо якщо істина про небесне святилище буде не зрозумілою, план спасіння не зможе бути до кінця зрозумілим.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ВІДХИЛЕНЬ
Певні відволікаючі фактори і ризики можуть підірвати нашу ідентичність, мету і місію, як Остатку.
Припинити представляти справжню істину. Вічне Євангеліє було планом спасіння, представленим Адаму та Єві. В контексті вічного Євангелія існує також сучасна істина. Яка справжня істина сьогодення? Істини зосереджені на Святая Святих небесного святилища, де сьогодні виконує служіння Ісус.
Зосередитися тільки на соціальній справедливості і гуманітарній допомозі, не приводячи людей до Ісуса і не проповідуючи послання вічного Євангелія. Сьогодні багато нецерковних організацій відмінно виконують соціальну роботу. Але соціальна допомога та соціальна справедливість не є нашою кінцевою місією як церкви. В Міхея 6, Ісаї 58 і Якова підкреслюється допомога, яку ми повинні пропонувати іншим. Сам Ісус робив добрі вчинки, але Його місія полягала не тільки в тому, щоб полегшити страждання, а й спасти людство. Він жив Своєю вірою — розкриваючи любов і співчуття в контексті Своєї місії. Важливо допомагати людям в їх тимчасових потребах, але ми не можемо зупинятися на досягнутому. Нам потрібно привести людей до підніжжя хреста і повної Адвентистської вістки.
Наслідувати (копіювати) іншим конфесіям в їх літургії, музиці і методах росту. Для Ізраїлю наслідування іншим народам мало катастрофічні результати (Чис. 22-24). Дехто сьогодні шукає ідеї в джерелах, які не сповідують всі, повні біблійні істини, а потім застосовують ці методи в наших церквах. Що спонукає нас прийняти стиль поклоніння і способи росту церков, які Біблія описує як «Вавилон»? Бог ніколи не пропонував Ізраїлю приймати методи або стиль поклоніння навколишніх народів, щоб досягти процвітання.
Підкреслити і надати особливе значення екзистенціалістському адвентизму, в якому учнівство відокремлено від доктрини. Якщо ми говоримо тільки про Наставника і Його чесноти, але не вчимо тому, чого Наставник просив нас вчити, як ми можемо претендувати бути справжніми Його учнями? Як зможуть нові навернені вчити інших тих істин, яких вони не впізнали?
Коли проповідь перестає бути пророчою, доктринальною і орієнтованою на Христа, а ґрунтується лише на благодаті, вона призводить до особистісної ортодоксальності і тільки віддання довгу, де справжнє відродження неможливе. Євангеліє так званої «благодаті» породжує лібералізм; Євангеліє, що проголошує тільки перестороги — породжує фанатизм. Ми не фанатики і не ліберали. Ми учні, які отримали і прийняли благодать, щоб бути всеціло відданими Йому.
НАШ БОГ — ДАНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ОБОВ’ЯЗКИ
Чи розуміємо ми відповідальність, покладену на нас Богом у ці останні дні великої боротьби між Христом і сатаною?
Еллен Уайт писала: «Особливою місією адвентистів сьомого дня є — нести світло світові і стояти на сторожі істини. Їм було довірено останнє застереження до погибаючого світу. Слово Боже освітлює адвентистів своїм чудовим світлом. Господь доручив їм саму почесну місію — донести світові вістки першого, другого і третього ангелів. І немає більш важливої роботи, ніж ця. Адвентисти не мають права займати свою увагу чимось іншим». (9 том СЦ, стор. 19).
Яка привілегія і відповідальність! Ми знаємо, як всі події завершуться. Останнє покоління буде твердо стояти і любити Господа так сильно, що воно підкориться Йому всеціло. Вони будуть запечатані на вічність, бо вкоренились у всіх біблійних істинах, так, що їх не можливо буде звести. Це покоління буде брати участь у вражаючих речах — Пізньому дощі і завершенні Божої справи. Земля буде освітлена славою Божою (Одкр. 18:1).
Я молюся про те, щоб ми були останнім поколінням. Маранафа!